Одне з видавництв вважає його занадто жорстоким і страшним, тому друкувати роман відмовилось. Дивно - я ж задумував його як гумористичний, а всі жорстокі сцени там подаються у буфонадному ключі.
Цікаво, що майже всі мої фантастичні та гротескні вигадки про людожерів насправді виявилися дійсністю. Наприклад, моя фантазія про те, як людей здають у кіоски для виготовлення шаурми з успіхом реалізується у сучасній Росії: http://www.uralinform.ru/armnews/news112432.html

Илья Холодов, активист движения "Молодая гвардия": "В 1720 году Петр I запретил издавать книги на малорусском языке на территории Украины, "дабы не портить бумагу на книги на малорусском языке, на котором никто ныне в Российском государстве не говорит". Данный факт показывает рациональность использования русского языка и иррациональность искусственного насаждения украинского в современной Украине".

Комментарий Олега Шинкаренко: Если Илья Холодов гордится рациональностью Петра Первого, то мы, конечно, можем только удивляться иррациональности гетмана Сагайдачного. Ну почему он не стер с лица земли Москву и все окрестные города Московии?! Зачем он оставил нам в наследство этот смердящий гадючник?

Цікаво, а чому кібер-дівчата у icq завжди пишуть "Приветик я Виктория мне оденоко"? Чому вони не пишуть "мне адинока" чи "мне аденока"? Мабуть десь існує справжня Вікторія, якій "оденоко", і саме з неї і було знято цей вислів, як із вербальної матриці. Але чому у якості матриці вирішили використати саме її? Невже саме такі дівчата відповідають комерційним умовам сексуального ринку? Може слово "оденоко" містить у собі якийсь незаперечний сексуальний заклик, або навіть викликає у чоловіків ерекцію? У мене з*явилася версія, що насправді кібер-дівчина Вікторія натякає на своє знайомство із поезією Уістана Гью Одена, причому стверджує, що знайомство це було наочне.
А ви що думаєте з цього приводу?

Олег, доброго времени суток!

Меня зовут Елена, я студентка литературной студии "Далее по тексту" в Киеве. В курсе беллетристики мы пишем групповую работу "Что сделать, чтобы, сев писать таки начать писать, продолжить писать и в конце концов окончательно закончить работу". Поделитесь, пожалуйста, своими мыслями и опытом, как Вы это делаете.
С надеждой и почтением, Елена

Уважаемая, Елена! ( Read more... )

Петр Мамонов: "А почему мы так беспечно живём?… И вот эта беспечная жизнь, она кончится тем, что все будем учить китайский язык, ребята. (Аплодисменты.) …И у меня сын вот младший, ему 25 лет. Вот его внук знаете кем будет, если так будет продолжаться? Он будет подсобным рабочим на нефтяной скважине у хозяина китайца… И они нам покажут религию. У них её не было никогда. Они нам порядок наведут тут сразу, строго. И не надо нас будет ни завоёвывать, ничего, пусть мы тут такие все прекрасные сидим, добрые, все друг друга любим…
Мужики, к вам отдельное моё обращение: вместо того чтобы ходить к проституткам, любите своих жён и рожайте детей. Китайцы, которым запрещают много рожать, прячутся в деревнях и всё равно плодятся. Поэтому, по неофициальным данным, сегодня в мире каждый третий человек — китаец, и за ними — будущее. А наши мужики все силы тратят на проституток, и нация вымирает. Ежегодно в России делают более миллиона абортов, а это то же самое убийство! Факты говорят о том, что китайцы хотят иметь детей, как бы им ни запрещали, и растят их сами, а не отдают в детские дома. В моём понимании это и означает уметь любить своих детей. На мой взгляд, святой отличается от грешного тем, что научился любить".

У картини Павла Лунгіна "Острів" настільки катастрофічно примітивний сюжет, що невідомо, як вона взагалі змогла назбирати стільки премій. Але режисер на цьому не зупинився і зняв ще гірший фільм "Цар". Навіщо людина, якій на роду написано робити кіно про музикантів, фотомоделей та діячів бізнесу, береться за життя монахів та царів?

Пребывание на Западе избавляет в первую очередь от иллюзии о том, что у нас тут есть какое-то свое русское искусство. Что вот он Запад там – на Западе, а мы уж тут лучше как-нибудь сделаем свое русское. Это, естественно, иллюзии. Сейчас мир настолько открыт и взаимосвязан, происходит обмен идей, и поэтому глупо думать, что все те нравственные ценности, которые действительно несет русская культура, не существуют на Западе. Это утверждение отдельных сомнительных личностей.
Мы увидели: чтобы быть умным и добрым человеком, не обязательно пить водку и сидеть в грязи. Можно мыться каждый день под душем, красиво одеваться и при этом иметь прекрасные нравственные качества.

Российский писатель Виктор Ерофеев продемонстрировал удивительно четкое понимание причины заинтересованности Виктора Ющенко в пропаганде сведений о Голодоморе:

Виктор Ерофеев: "Я не испытываю никакой антипатии к Ющенко. Я считаю, что Ющенко поставил задачи привести Украину к демократической цивилизации западного типа. Я считаю, что произошла неудача, связанная не только с тем, что он не смог, а с тем, что это действительно длинный путь, он не реализовался. Видимо, для того, чтобы чуть-чуть подтолкнуть, дать какое-то ускорение этому пути, понадобилось формирование такой самости украинского народа через Голодомор. Является это спекулятивным или не является – вот вопрос. Мне кажется, что можно ответить и да, и нет в лучших или худших традициях".

Депутату Московской Городской думы
Н. Н. Губенко
Многоуважаемый Николай Николаевич!
Профессора и преподаватели Московского государственного университета имени М. В. Ломоносова крайне обеспокоены распространением книжки Вик. Ерофеева «Энциклопедия русской души». Текст Ерофеева выставлен и в интернете, где можно свободно его прочитать.
Означенный текст В. Ерофеева переполнен кощунственными высказываниями в отношении русской культуры, истории, литературы, русского народа, оскорбляющими честь и достоинство русских. Так, например, фрагмент "романа" под названием "Кровавое воскресенье" имеет следующее содержание:

Русских надо бить палкой.
Русских надо расстреливать.
Русских надо размазывать по стене.
Иначе они перестанут быть русскими.
Кровавое воскресенье – национальный праздник.

Бедный и без того язык писателя обильно сдобрен ненормативной лексикой, непечатными словами. Есть страницы книжки, где они составляют приблизительно 25 процентов. Очевидно, по мнению Ерофеева, это и есть современный русский язык.
Считаем, что сочинение В. Ерофеева возбуждает межнациональную рознь и русофобию, активно способствует распространению негативного отношения к русским среди других народов, а также нивелирует духовные и материальные ценности нашей культуры, разрушает великий русский язык, оскорбляет общественную нравственность и мораль. Совершенно очевидно, что книга носит ярко выраженный экстремистский характер (прилагаем цитаты) и должна быть изъята из обращения, а автор должен ответить перед законом в соответствии с Конституцией Российской Федерации.
В связи с этим, просим Вас поддержать наши требования.

ДВИЖЕНИЕ ПРОТИВ НЕЛЕГАЛЬНОЙ ИММИГРАЦИИ (ДПНИ)
_____МОСКОВСКОЕ РЕГИОНАЛЬНОЕ ОТДЕЛЕНИЕ_____

115184, г. Москва ул. Новокузнецкая д.27
Прокурору города Москвы,
Сёмину Ю.Ю.

Уважаемый Юрий Юрьевич!

К нам обращаются сотни граждан, возмущенных бездействием властей и откровенным хамством руководства телеканала "Культура".
В 2002 году был издан Авторский сборник Ерофеева В. В. "Энциклопедия русской души" (Ерофеев В. Энциклопедия русской души: -М.: Зебра Е, 2002.-320с.), который был переиздан 2005 году и находится в продаже по настоящее время, а так же содержится в публичных библиотеках. Вот так гр. Ерофеев, помимо многого прочего, пишет о наших с вами матерях и женах:

"Русская женщина любой разновидности атавистична, как каменный пень, что иногда способствует ее шарму. У нее запах тела, давно не употреблявшего духов. С кожи тянет запашком тления. Впавшие глаза. Подавленность. Севший голос... ...Многие бабы открыто хвастаются своей интуицией и подозревают за собой ведьминские способности, которыми порой устрашают мужчин. Другие, напротив, любят в себе блядские черты. Блядовитость русской женщины, изнанка ее застенчивости, ярка буфетно-ресторанным колоритом. Налей, поднеси, обслужи. Блядовитость - Беломорканал отечественной жизни" (стр. 49-50)

Этот Ерофеев (Виктор Владимирович) не подпольный ксенофоб, а официальный "культурный" деятель. Он является автором сценария и ведущим программы "Апокриф" на государственном телеканале "Культура". Мало того, он еще и ведущий радиопередачи на радиостанции "Свобода", причем под тем же "милым" названием, что и его книга ("Энциклопедия русской души").
Прилагаем заявление от группы граждан, к которому, мы надеемся. Вы отнесетесь самым серьезным образом. Со своей стороны, мы приложим все усилия, чтобы этот безобразный эпизод стал резонансным уголовным делом.

С Уважением, Председатель консультационного совета А.И. Канурин
Приложение: заявление группы граждан на 7 листах.

У России чисто теоретически была бы возможность выступить гарантом продовольственной безопасности в мире. Но против нас сейчас сильно работают несколько факторов. Фактор первый – это то, что Россия после 91-го года потеряла основные, свои наиболее существенные сельскохозяйственные угодия: это Украина, это освоенная в 60-е годы территория Северного Казахстана, целина. Тем самым наша собственная аграрная база, причем аграрная база, связанная прежде всего с пшеницей, то есть наиболее интересующим всех продовольственным товаром, существенно снизилась.

Егор Холмогоров, православный публицист

Комментарий Олега Шинкаренко: Так вот оно что! Оказывается мы - это одно из "наиболее существенных сельскохозяйственных угодий" этих товарищей. Уважаемые братья-славяне, в гробу мы вас видели вместе с вашими теоретическими возможностями и православными публицистами!

Алла Дудаева, вдова первого президента Ичкерии Джохара Дудаева, ждет решения о предоставлении ей грузинского гражданства и готовится вести программу на телеканале "Первый кавказский", который начнет работу в Грузии в январе 2010 года. Спецкорреспондент ИД "Коммерсантъ" Ольга Алленова встретилась с ней в Тбилиси. ( Read more... )

Просто поразительно - до чего жуликоватая харя! У нас такие в метро за кошельками охотятся.

З 26 листопада діє накопичувальна схема: 10 старих абонементів можна обміняти в мене на один новий. Обмін здійснюю тільки я.

Кіноклуб "Смолоскип" представляє

Четвер 26 листопада о 19:00
Фільм Олександра Клюге
«Артисти під куполом цирку: безпорадні»
(Die Artisten in der Zirkuskuppel: Ratlos, 1968)
Німеччина, 1968



Фільм Олександра Клюге, на перший погляд являє собою слабко пов’язаний ланцюг епізодів, але насправді він вимагає зовсім іншої техніки фокусування зору. Досить подивитися лише десяток кінокартин мейнстріму, як сприйняття глядача буде надовго зіпсоване, а від цього треба довго і старанно лікуватися, інакше хоча би зацікавитись Клюге буде дуже важко. Найцікавіше, що типовий споживач «кіномила» не відчуває себе хворим і не бачить жодної потреби у лікуванні. Навіть більше того: заявляє, що повинні бути різні точки зору, і його погляд цілком слушний, тому має право на існування.
Фільм Клюге являє собою гігантську, майже двогодинну кінометафору, що переповідає про неможливість спілкування митця із аудиторією, зір якої майже незворотно зіпсований популярними стандартами. Головна героїня картини Лені Пайкерт намагається створити власний цирк із абсолютно неймовірними трюками і купує для цього слона, але виявляється, що ця неймовірність нікого не цікавить. Виявляється, що якраз справжнє мистецтво не має права на існування, бо мейнстрім у своїй нахабності бажає захопити всі сфери життя.
Картина отримала «Золотого Лева» на кінофестивалі у Венеції 1968 року.

Адреса клубу: Межигірська, 21 (Контрактова площа), середні двері, третій поверх.
УВАГА! Вхід за безкоштовними абонементами, які видають всім покупцям книгарні «Смолоскип» за тою самою адресою з 10:00 до 19:00.

Ведучий вечора: письменник, журналіст та перекладач Олег Шинкаренко.

Подальша програма кіноклубу «Смолоскип»:
10 грудня: Корі Макебі "Американський астронавт" (the American Astronaut, 2001)
24 грудня: Гай Меддін «Боягузи згинають коліна» (Cowards Bend The Knee, 2003)
7 січня: Гай Меддін «Клеймо на мозку» (Brand upon the Brain, 2006)

Він дуже вірно помітив, що в оповіданні багато нерозвинених ідей та є дещо випадаюче з контексту, бо я писав його дуже швидко і фактично - у стіл. Навіть не думав тоді, що це може вийти у книжці і когось зацікавити, окрім мене.

http://www.bukvoid.com.ua/events/maysterni/2009/11/20/112824.html

Робота кіноклубу відновлюється з 26 листопада цього року. Надалі кардинально змінюється сама практика переглядів, а саме:
1. Фільми демонструватимуться тільки мовою оригінала із українськими субтитрами або синхронним українським дубляжем.
2. Перегляди відбуватимуться один раз на два тижні, бо саме стільки треба для дубляжу або субтитрування одного фільму.
3. Репертуар кіноклубу змінюється у бік занурення до цілковитого андеграунду, бо для перегляду відбиратумуться лише ті фільми, які ще не адаптовані до українського або російського глядача, тому що не зацікавили масову аудиторію.

Ще раз звертаюся до прихильників кіноклубу із пропозицією перекладати фільми українською мовою (переклад субтитрів, або виготовлення листів для синхронного перекладу): це значно допоможе у роботі клубу.

Премьер Молдовы призвал Россию не поддерживать "тираспольский режим"

Премьер-министр Молдовы Влад Филат намерен добиваться того, чтобы Россия прекратила оказывать "прямую и косвенную поддержку" непризнанной республике Приднестровье.
Глава молдавского правительства отметил, что нынешняя ситуация в Приднестровье "не оправдывает присутствия там российских военнослужащих".
О необходимости вывода российских войск из Приднестровья ранее заявлял и.о. президента Молдовы Михай Гимпу. Глава государства отметил, что с начала конфликта в регионе прошло уже почти 20 лет, ситуация изменилась и теперь никто не хочет воевать.

Комментарий Олега Шинкаренко: Чтобы русские иваны уехали домой, им надо хорошенько наподдать под зад ногой. Но как это сделать, если они сели за стол - и ноги на стол? Боюсь, что только радикальная смена власти в Кремле может тут что-то решить. Однако скорее произойдет полное обнищание и распад России - только на это и могут надеяться все пост-советские республики.

Нетішин – це маленьке містечко на самій півночі Хмельницької області. Перша історична згадка про нього датується аж 1542 роком. Колись це було невеличке селище, наймогутнішою будівлею якого був цегляний п’ятиповерховий млин, який, порівняно із маленькими хатиночками, нагадував якогось архітектурного монстра, але хатиночки вистояли, а від монстра лишився тільки скелет, що наскрізь просвічує пустими ребрами. Ці останки купив місцевий підприємець, аби зробити там кав’ярню.

Перший будинок сучасного Нетішина з’явився у 1980 році, інші – значно пізніше. Через це здається, ніби місто насправді не існує, а є лише вправною імітацією задля якоїсь дивної мети. Мета, мов сплячий дракон, видніє на обрії. Це два енергоблоки атомної електростанції потужністю у один Гігават кожен.

У газеті, що виходить на АЕС, докладно розписано, що бетонний кожух станції здатен витримати удар від прямого попадання літака МІГ-29, потужний землетрус або підрив 5000 тонн тротилу. Але мешканці про такі сюрпризи навіть не думають: електроенергія, яку виробляє АЕС, продається за кордон, що забезпечує всіх нетішинців непоганим прибутком. Гроші вони залишають у супермаркетах, де можна купити те саме, що й у Києві. Для тих, хто прагне духовної їжі, швидко на гроші АЕС побудовано багато храмів майже всіх наявних конфесій.

Є тут і свої маленькі трагедії: на окраїні міста, звідки за 10 хвилин можна дійти до іншої окраїни, розбилося авто із парою, що саме поверталася із РАГСу, наречені загинули. Є й досягнення: дві олімпійські чемпіонки з фехтування Олена Хомрова та Галина Пундик.
Нетішин – тихе місто. Якщо на одному його краю гавкне собака, то буде чути на іншому, в ньому немає ніякого транспорту, окрім таксі та міжміських автобусів. Але ті, хто слухати цю тишу більш не в змозі, віддають перевагу залізниці.