?

Log in

No account? Create an account

Попередня сторінка | Наступна сторінка

Змій Украв Королівну

Оскільки я програв конкурс радіоп'єс, то друкую свою п'єсу для загального ознайомлення, аби кожен мав щастя (або ж нещастя - як кому подобається) її прочитати.

Олег Шинкаренко

ЗМІЙ УКРАВ КОРОЛІВНУ

(радіоп’єса)

Спочатку чути дикий скрегіт, гуркіт та завивання. Потім дівочий зойк. Навіть лемент. Наприкінці сирена. Чи то швидкої, чи то міліції – не розбереш. Трошки згодом – музика. Якісь краще «сюсі-пусі», щось таке дешеве та манірне. Раптом музика переривається.

Диктор. Кхе-кхе! Увага! Увага! Увага! Передаємо термінове оголошення. Служба державної безпеки повідомляє, що сьогодні вранці невідомий, як припускають змій, викрав королівну Христину просто з ґанку її літньої резиденції. Як хто має якісь відомості, що можуть домогти знайденню королівни, то нехай терміново повідомить їх у палац за телефоном 8888 44444 88888 чи ні! 4444 88888 44444... Тут мені зараз підказують, що не 4444, а 44444, тож – вибачайте! Насправді треба дзвонити за телефоном 44444 88888 44444! Ой... Знов халепа! Кажуть, там нещодавно встановили міні-АТС, тож всі номери змінено на протилежні, а я втратив папірець, де їх було переписано! Але – не обходить, бо якщо ви маєте лише якісь там непевні відомості, то у найкрайщому випадку отримаєте подяку, та й то – телефоном, як додзвонитесь. А от якщо ви знайдете того клятого волоцюгу самостійно та повернете королівну Христину до рідної домівки, - честь вам і хвала! До того ж король Гриціан зобов’язується віддати за вас королівну заміж (якщо ви, звісно, чоловік), та ще на додаток ви отримаєте півкоролівства, коли парламентом буде ухвалена постанова щодо федерального устрою держави...
Петро. Півкоролівства! (Свистить.) Непогано.
Василь. Петро, а ти Христину бачив?
Диктор. ...Звісно, що то буде не та половина королівства, де зараз знаходиться палац, король та депутати, але...
Петро. Питаєш! Хто ж, Василю, бачив Христину? Її ж заборонено фотографувати!
Василь. Чому це заборонено?
Диктор. ...і взагалі коаліція не погоджується з таким марнотратством, тож навряд чи ви отримаєте рівно половину, але король Гриціан присягається примусити депутатів до схвального рішення. У будь-якому разі королівна Христина лишається за вами!

«Сюсі-пусі» тривають далі.

Петро. Бо, кажуть, вона потворна. Кажуть, що нібито непогана дівчинка: добре танцює, співає караоке, читає багато, але... Не пощастило їй із зовнішністю.
Василь. Я тоді не розумію, що той змій у ній знайшов? Нащо він її вкрав?
Змій. (дуже смішним голосом) Ну як вам сказати... Вапшето я її не крав.
Петро. Борони Боже! Ви хто? Звідки ви тут з’явилися? Начебто крім нас у генделику нікого не було.
Змій. Вапшето я, Петре Миколайовичу, той самий злодюга-змій.
Петро. Ви? Змій? Не смішить мене!
Змій. Хіба я винний, що всі з мене сміються? От пригостіть мене пивом, будь ласка, я тоді вам дещо цікавого розповім.
Петро. Добродію, з чого ви взяли, що я вами цікавлюся?
Змій. Бо у вас фах такий. Ви ж кореспондент, коли не помиляюся? Як там ваша газета зветься? «Вечірній ранок»?
Петро. Не смішно. Але звідки ви мене знаєте?
Змій. Читаю ваші дописи, що незрідка супроводжуються портретами автора, так що можете вважати, - я ваш давній прихильник. Саме тому хочу повідомити вам, що королівни я не крав, але вона зараз у мене.
Василь. Як це? Ви що, відібрали її у змія?
Змій. От телепню! Повторюю ще раз: змій – це я! До того ж я – останній змій.
Василь. Залишок.
Змій. Прошу з цього приводу не жартувати, бо то – моя особиста трагедія. Уявіть собі, що все навкруги нормально, все до ладу, крім одного: ви – остання людина. Різноманітних істот багато. Всі вони нишпорять скрізь, кудись там прямують, про щось там ведуть, або ні про що - так сидять собі у пивничці, пиво дудлять... а ви – останній. Як вам така перспектива, а?
Петро. Ну, не знаю, не знаю... Як це ви останній? А де ваші родичі?
Змій. Тривалий геноцид проти нашого народу пояснює все. Колись нас замість Червоної книги записали до усного народного фольклору, а там нищення зміїв вважається не те що не протизаконним, а навіть неабиякою чеснотою!
Василь. Виглядаєте ви, чесно кажучи... Хоч вогнем у доказ можете дмухнути?
Змій. (дуже болісно) Уюююююй! Я передчував, що ви це спитаєте. Навіщо вам то треба? Я ж не змушую вас танцювати гопака, чи що! Дмухну, але попереджую: давно цього не робив, тож за наслідки не ручаюся... Може, краще надвір вийдемо?
Василь. Слухайте, вельмишановний, запаліть мені хоч цигарку, аби я...

Спочатку гуркіт, потім шурхіт, далі лемент.

Петро. Так ви кажете, королівна у вас?
Змій. Власне, так, але все сталося трошки не тим штибом, як ви собі уявляєте. Почалося з того, що...

Чути пласку караоке-минусівку якогось хіта (краще підібрати найактуальніший на момент постанови і трансляції радіоп’єси). Королівна Христина співає начебто непогано, але відчувається суттєва нестача професіоналізму.

Король Гриціан. Христю! Христю, вимкни музику!
Христина. Папробуй у-у! Папробуй джаґа-джаґа! Папробуй м-м! Мнє ета нада-нада!
Король Гриціан. Христю, кому кажу!!!
Христина. (музика триває) Ну що, тату? Що там? Пікет? Революція? Імпічмент?
Король Гриціан. Скажи-но, люба Христечко, як там в тебе справи із принцами?
Христина. Татку, ви ж знаєте, як воно буває: під час листування інтернетом все добре складається, доки принц не питає фотографію, а в мене ж нема жодної, та ще й як дізнається, де я живу... про нашу країну...
Король Гриціан. А що? Що таке? В нас парламентсько-президентська монархія – це всім відомо.
Христина. Угу.
Король Гриціан. Дуже прогресивна країна.
Христина. Угу.
Король Гриціан. Багатовекторна.
Христина. Коротше кажучи, принцам я не подобаюсь, татуню. Та зрештою, вони мені теж. Я наразі у Джоні Депа закохана.
Король Гриціан. Ой, донечко моя, що ж його робити? Ти співаєш, депутати сваряться,

На цьому музика обривається.
а я між іншим не на жарт стурбований благоустроєм родинного склепу, бо мені вже там незабаром доведеться лежати.
Христина. Ну, так і добре! Кожен знайшов собі справу до душі!
Король Гриціан. А майбутнє? Чи воно в нас є? Хто за нього потурбується?
Христина. Ну, татуню, майбутнє – то така річ, яка завжди сама за себе дбає. Щойно теперішнє добігає кінця, так вже одразу і майбутнє біля ґанку!
Король Гриціан. А яким воно буде?
Христина. Оце вже мені не цікаво. Якимсь та буде, аби зараз не погано було!
Король Гриціан. Ні, я так не можу. Доведеться покликати радника... Раднику! Агов! Раднику!

Щось ніби свиснуло, мов куля чи протяг.

Радник. Що накажете, ваша величність? Чи не бажаєте, як завжди, переглянути каталог корейських кондиціонерів?
Король Гриціан. Та грець із ними! Скажи краще, як Христину заміж видати?
Радник. Он ви що! То така справа – майже неможлива. Як звичайним чином. Доведеться вдатися до хитрощів. Давайте влаштуємо конкурс!
Король Гриціан. Це ж як?
Радник. Головне викликати спортивний інтерес, а далі вже й само воно якось владнається! Треба аби Христину викрав якийсь змій або дракон, а за повернення її пообіцяємо винагороду: гран-прі – це вона сама, а заохочувальний – півкоролівства!
Король Гриціан. Я тобі дам «заохочувальний»! Таких прочуханів випишу! Зараз же звелю гризло натовкти!
Радник. Я вам як годиться розповідаю, за законом, а ви мені - «гризло». Якщо вправний принц трапиться, то йому й все королівство не шкода подарувати. Ви ж за майбутнє думайте!
Король Гриціан. А я й думаю!
Радник. Так от подумайте!
Король Гриціан. Думаю. Лишень я й думаю! Де в нас дракони мешкають?
Радник. Раджу вам зателефонувати у довідкове бюро!
Король Гриціан. (набирає номер) Так. Гей, дівчино, скажіть-но мені номер якогось дракона!.. Що? Та ні, краще приватного. Що? Нема? А що є? Змії є? Такого треба змія делікатного, освіченого...
Змій. Отак мене й знайшли.
Василь. Це ви делікатний та освічений? Спалили мені весь костюм, ще й сорочка досі тліє!
Змій. А я попереджав! Ви що думали, я вам «Zippo» якесь? Думати треба перш ніж казати!
Петро. Та годі вже, годі! Ну, й що далі було? Розповідайте!
Змій. А що далі? Привезли мені кралю. Ось тепер у мене мешкає. Цілий день капризує, нічого не робить, ще й «нудно» каже! А чим мені її розважати? В мене побут простий, можна сказати, спартанський...
Василь. А як вона виглядає?
Змій. Та звичайна дівка. Мені звісно важко судити, бо, коли припече, то вчащаю до тераріуму, замовляю собі якусь гадюку чи анаконду. Он минулої неділі із такою симпатичною коброю зазнайомився! Змія вона, знаєте, перш ніж вкусить, спочатку шипить, а жінка завжди жалить без попередження. Принцу я, чесно кажучи, співчуваю.
Петро. А що, вже були зазіхачі?
Змій. Та де там! Реклами ж ніякої. Я ледве вмовив того скнару короля замовити оголошення по радіо, а що вже до кліпів чи фільмів, то вже й мовчу! Вештаюсь скрізь та розповідаю, сподіваючись, що знайдеться нарешті той щасливчик.
Петро. Та як послухати вас, щастя з того небагато!
Змій. Ну, панове, це вже кожен для себе вирішує!
Петро. А що, важко вас здолати?
Змій. Не дуже. Справа в тім, що ніхто цього не прагне. От вчора дзвонив якийсь дід, грошей пропонував. Каже: «Двадцять лимонів не бажаєте?» А нащо мені, питається, ті гроші? Що я із ними буду робити? А він тоді мені: «Ти що, з дуба впав?» Якби ж то Христі знайти вправного чоловіка, оце був би файний фінал для цієї історії! Ви чули, що у парламенті робиться?

Гамір та гвалт, характерні для парламенту.

Спікер. Тихіше, тишіше! Заспокойтеся!..
Хтось. (розлючено) Тримай! Тримай його за краватку!
Спікер. Та заспокойтеся нарешті!..
Ще хтось. (захекано) Ось так, тримаю! Дай йому по пиці!

Гвалт трошки притишується, але до повного штилю далеко!

Спікер. Так. Вже краще. Третій мікрофон!
Третій мікрофон. Шановні панове депутати! Що ж це робиться? Той король! Він що з дуба впав?!
Хтось. Трясця його матері!
Третій мікрофон. Підтримую вашу пропозицію. Згодом ми поставимо її на голосування. Так от. Що я хотів сказати? Коаліція категорично проти такого посагу! Ми розуміємо, що неодноразові прецеденти свідчать про, так би мовити, традицію: врятував принцесу – тримай півкоролівства, але...

Гучно свистять, мов на футболі.

Третій мікрофон. Але!
Фракція. А-ле! А-ле! А-ле! А-ле! (далі на мотив футбольної колядки) Алеее, але-але-але!
Третій мікрофон. Ми повинні відмовитись від тих застарілих пережитків! Бо ж якщо ми не відмовимось від тих застарілих пережитків, то ті застарілі пережитки переживуть навіть найзастарілішого!
Фракція. На голосування!!!
Третій мікрофон. Чекайте! Маю відомості про спробу підкупу дракона невідомими бізнес-структурами! Йдеться про суму порядка двадцяти лимонів! Ви розумієте, чим це пахне?!! До влади рветься мафіозний криміналітет!!!

Депутати виють, гавкають, гарчать, сичать, декотрі навіть іржуть.

Третій мікрофон. В мене є магнітофонна плівка із записом цієї розмови. Найжахливіше, що дракон погодився на ту пропозицію, і якщо ми тепер ухвалимо законопроект про надання у якості посагу половини королівства, ви розумієте, що тоді буде? Я пропоную замість півкоролівства нагородити визволителя Христини посадою президента або у гіршому випадку – прем’єр-міністра.
Спікер. Даруйте! А що то за гірший випадок?
Третій мікрофон. Ну, то коли королівна повернеться у палац, у той час як дракон залишиться неушкодженим.
Петро. Ач який хитрий! Ти диви, як завернув! От де справжній дракон сидить!
Василь. Якби я був ще неодружений, то побрався б з тою принцесою. І королівства мені ніякого не треба. Ми б поїхали кудись далеко. У далекі країни...
Петро. І на що б ви там жили?
Василь. Так уряд же гроші б надсилав за те, що ми не втручаємось у їхні справи!
Петро. А народ?
Василь. А я що – не народ? Мені набридло жити у цьому бардаці, у цьому бедламі. Я б залюбки кудись дременув, та кому ж я там потрібний? От разом із принцесою – то зовсім інша справа!
Змій. Дивись, який герой! Типовий герой нашого часу: тікає своєчасно та ще й на шару!
Василь. Та я ж кажу, що одружений, тому – не можу!
Змій. Ще й не може!
Василь. Я навіть не припускаю...
Змій. Ще й не припускає!
Василь. Я відмовляюся...
Змій. Ще й відмовляється! Панове, як ви гадаєте, чим скінчиться ця вельми заплутана історія, і чи скінчиться вона взагалі? Ось я вам лишаю власну візитку з адресою: як трапиться нагода – заходьте, поборемось. Та прихопіть із собою добре нагострений меч!

Вуличний гамір, гуркіт машин. Чути, як під’їхав автобус. Звук відчинених дверей. Заходять люди.

Водій. Обережно, двері зачиняються! Наступна зупинка «Літня резиденція королівни Христини».
Радіо. (співає тендітним жіночим голосом у стилі ер-ен-бі)

Христина сумує, з Драконом їй нудно.
Покличте скоріше героя!
Нехай він здобуде їй волю!
Кохання палке переможе потвору,
Відбудеться це дуже скоро!

Перший Пасажир. От звідси її було поцуплено, сам бачив.
Дружина першого пасажира. Та що ти там бачив!
Перший Пасажир. Помовч, Галю! Та тварюка має аж чотири голови, коли досить лише три. То є мутант, кажу вам! Ото як воно те страховисько налетіло, то я майже в штани наклав, бо гадав, що по мене. Када ні! Нащо йому Христина – не розумію. Хіба що шкілєта вивчати?
Другий пасажир. Ну, ваш тулуб у тому сенсі куди кращий буде!
Дружина першого пасажира. А я що – не гладка? От ми б з Івасиком йому більше сподобались!
Перший Пасажир. Помовч, Галю! Не все те золото, що смакує! Мабуть таки він її не їсти взяв.
Другий пасажир. Я гадаю, тут щось не чисто! Нащо чекати того принця? Чому міністерство оборони не застосовує збройні сили?
Третій пасажир. Бо вони що не продали, то пропили! Скрізь корупція! Чули: водії розповсюджують фальшиві квитки і, по домовленості з фальшивими контролерами, накладають фальшиві штрафи!
Другий пасажир. І ви гадаєте, що ми віддамо їм справжні гроші?
Радіо.

Гей! Гай! Христину тримай!
Гей! Гай! Нікому її не віддавай!
Дика енергія б’є через край!
Буй! Буй! Буй! Бу-бу-буй! Буй! Є!
Волю шукай!

Змій. Ї-і-іхр-р-р-р... Мр-р-ру-ум... Ой, блін! Щось закуняв. А ну, що там по першій програмі?
Телебачення. (якимось карликовим чоловічім голосом) Війна триває. Як бачите, від ескімосів лишилося мокре місце. То наслідки дії нової зброї південно-американських шиїтів. Контрас, що поєдналися із партизанськими загонами Фіделя та спілкою визволення компрачікосів імені Фарабундо Марті, влаштували криваву розправу над біженцями із Північної Антарктиди... В Україні виведено новий сорт біло-блакитних помаранчів. На жаль вони не мають смаку, зате дуже сильно пахтять трояндами. Міністр сільського господарства має намір закупити велику партію тих гібридів, аби ліквідувати нестачу кормів на свинофермах... Пішов другий рік, як поцуплено королівну Христину і ще не знайшлося жодного героя, який виголосився б врятувати нашу цяцю...
Змій. Христю! А йди-но сюди! Он про тебе знов по телевізору показують!
Христина. Що? По М1 новий кліп Ірени Карпи?
Змій. Та ні! Кажуть, тебе рятувати ніхто не хоче!
Телебачення. Депутати прийняли закон про недоторканність Змія. Зелені, крім того, висловили пропозицію записати його до Червоної Книги, як зникаючий різновид. Пропозицію було ухвалено. Тож полювання на Змія віднині забороняється, а порушників чекає чималий строк ув’язнення із конфіскацією всього майна на користь держави.
Змій. От, блін, дають!
Телебачення. Міністр юстиції здивований цікавою правовою колізією, що виникла наразі: переможець Змія отримує пів королівства та Христину в дружини, але одержане одразу конфіскується, а потім щасливчик потрапляє до тюрми, звідки повернеться вже на пенсію. Таким чином коаліція раз і назавжди вирішила питання корупції у сфері змієборництва. Опозиція впевнена, що це безглуздо, але політика – штука тонка. Вправний гравець завжди знає, коли прикупити, коли скинути! Король разом із Президентом сидять на даху Державного Палацу свистять та бовтають ногами, вимагаючи великий барабан. Хтось каже, що вони схибнулись, хтось – що то акція протесту, а прем’єр-міністр пригадує, що у молодості ці добродії барабанили в аматорських рок-групах і ось тепер вирішили тряхнути стариною. Поки що з гелікоптера їм вдалося скинути лише кастан’єти та бубна.
Христина. (із величним пафосом) Ой, людоньки! Ой, леви, орли та куріпки, рогаті олені, гуси, павуки та мовчазні риби... (пафос випарюється) Ні – не те. Що я взагалі кажу? Шановні товариші радіослухачі! На цьому вже наша п’єса закінчується, бо в мене немає сили далі то терпіти. А кому не подобається, то, будь ласка, пишіть за адресою Київ-1, Хрещатик, 26, Українське радіо, королівні Христині до запитання.

The END

Comments

rolenin
Apr. 10th, 2007 08:57 am (UTC)
а де друкували результати конкурсу?
singing_foot
Apr. 10th, 2007 10:11 am (UTC)
Поняття зеленого не маю. Я просто туди телефонував. Я й не сподівався виграти: то ж Українське Радіо!

Профіль

singing_foot
Олег Шинкаренко
Кагарлик




Map
Анализ сайта в поисковиках







UA TOP Bloggers

Останній місяць

May 2018
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner